Я нікому не розкажу, тільки тобі
Як здавалося востаннє, рута цвіте
Як у небі неосяжні, гасли зорі
Якби (якби) я міг (ти міг) згадати все, згадати все
Хайнорілей
Ти — найкращий з людей
Норілей-норілай
Я тобі винна сонце, небо і більше...
Хайнорілей
І серед сотень очей
Норілей-норілай
Я лише твоїм відкриваю свій відчай
Свій відчай... Свій відчай...
Я нікому не відкрию, тільки тобі
Досі нездійсненну мрію, із моїх снів
Наче всі дороги світу, стали твої
А я (ати) навік (навік)- обрій для них, обрій для них
Хайнорілей
Ти — найкращий з людей
Норілей-норілай
Я тобі винна сонце, небо і більше...
Хайнорілей
І серед сотень очей
Норілей-норілай
Я лише твоїм відкриваю свій відчай
Свій відчай...