Восени так солодко чіплятись за минуле
Раз прийшли у груди ті кого нема вже з ними ті кого не буде
Іноді так солодко бити по собі минулим
Знаєш хтось у голові моїй прорізав дірку
Звідти кіноплівка чорно-білим по живому ріже.
Тепер я знаю
Тепер я знаю
Тепер я знаю
Тепер я знаю як буває восени... восени...
Восени скрізь жовте, сині плями позникали
Все даремно, злива, мокрі люди в однині
І в ніч зникають з неба плями сині,
В тумані вчора сірі башти,
Зробивши сальто листя вниз стрибало
іноді зненацька страшно
Тепер я знаю
Тепер я знаю
Тепер я знаю
Тепер я знаю як буває восени... восени...
восени... восени ...
Восени
Далі все мовчало довго, трохи змерзла,
Був ранок сивий, та новим асфальтом білим ішла додому
Я та сніг не розуміли: стало що? навіщо? чому?
Що питала довго вчора у мікрофона
Тепер я знаю як буває, як буває восени
Я питала, я питала, може чув хто, може ні...
Тепер я знаю як буває,
Тепер я знаю як буває,
Тепер я знаю як буває,
Тепер я знаю як буває восени