Він прозорий був, як янгол,
Він веселий був, як біс.
Ночами плакав він, так плакав,
І сотні найтемніших днів, найтемніших днів.
Він топив себе у річці,
Він ловив вірші в речовині.
Слова пісень його згорали в пічці,
Й тисячі найтепліших слів,
Найгарячіших слів!
В голові дурній дурман,
Огорнув думки туман.
Забирай мене, пожирай мене
І сотні найсумніших днів, найсумніших днів!
(Туман)
(Туман)
Він літав, як чорт: патлатий,
Він чекав весни, як кіт,
Він ховався від розплати,
Від сотні найчорніших псів,
Найлютіших псів!
В голові дурній дурман,
Огорнув думки туман.
Забирай мене, пожирай живцем,
І сотні найсумніших днів, найсумніших днів!
В голові дурній дурман,
Огорнув думки туман, туман, туман.
Забирай мене, пожирай живцем,
І сотні найсумніших днів, найсумніших днів!