Дай почути п’ять причин
Чому знову я однин
Серед людей й машин
І нових бракує тем
Я герой але інших поем
Розчиняються слова
Прокидаєшся хіба чи спиш
І вже на пам’ять стеля
Хтось тебе замурував
Двері вікна закривав
Дарма малюєш на папері
Розсипані зорі
Дорога ясна
Я певен десь поряд зі мною вона
І л’ється в долонях
Пісня гучна
Так б’ється у скронях моя весна
Хоч не розумію що і як
Але жити більш не можу так
Мабуть я добряче наламав
Пробач але не бачив не знав
Сонце поверніть на пагорби
Або ж хоча б ліхтарик паперовий
Невже я замерзну до весни
І залишусь невідомий
Я до весни до весни
залишусь невідомий
Як до весни до весни
Скільки маю ще пройти
Підійматись падати
Контроль втрачати
А може є моя вина
Що надірвана струна
Мовчиш , аж хочеться кричати
Стільки втратив загубив
Не набрати не знайти тепер
Неначе вітер в полі
Та ховатися між тим
Я не буду я не з тих
Зберіг я фарби кольорові
Розсипані зорі
Дорога ясна
Я певен десь поряд зі мною вона
І л’ється в долонях
Пісня гучна
Так б’ється у скронях моя весна
Хоч не розумію що і як
Але жити більш не зможу так
Мабуть дійсно щось я пропустив
Але не вкрав але не вбив
Сонце поверніть на пагорби
Або ж хоча б ліхтарик паперовий
Невже таки замерзну до весни
І залишусь невідомий
Я до весни до весни
залишусь невідомий
Як до весни довесни