На дні, на дні, на глибині
На дні, на дні, розгублені
На дні, на дні, на глибині
На дні, на дні...
Вибач знову злий, просто так залишу
Від постійних злив поринаю в тишу
Пишу, підбираю рими
Не сум, просто грім нагримав
Серпень я люблю, клята алергія
Більше не терплю, ліки вже не діють
Туплю і ховаюсь досі
Не апатія, а даремна осінь
Міста...
На дні, на дні, на глибині
Я глибше, я глибше, я глибше
Ніж думаєш ти
На глибині, тут все одно дощі
Рахую дні, викреслюю ночі
Боляче - кричи, знайду тебе наосліп
Так довго і не вдвох, закінчуються осінь
Темрява і сум накривають місто
З неба сильний дощ падав разом з листям
Десь там, де ніхто не бачить
Курю, відпускає наче
Люди зникли всі і пусті парковки
Кожен новий день старі замальовки
Залишилась біль і напади творчі
Осінь має твої очі
На дні, на дні, на глибині є
Я глибше, я глибше, я глибше
Ніж думаєш ти
Я на дні там де сонце не світить
Ми одні заблукали між літер
Я на глибині та ти знову не пишеш
Я глибше я глибше ніж пісні і вірші
Я на дні там де сонце не світить
Ми одні заблукали між літер
Я на глибині та ти знову не пишеш
Я глибше я глибше ніж пісні і вірші...