

 
 У тридесятім царстві, за тридев’ять земель
 Двері із петєль, он, чуєш, позлітали
 Погані люди в гості завітали
 Попалили, посварили, короче, погуляли
 Всяко розважалися, підіймали пил
 Аж поки не з’явився Гупало Василь
 Я ще не вигадав, і де він був раніше
 Може, собі спав, поки панувала тиша
 Може, біля річки царапав натюрморти
 І тут почув, як лаються незнайомі морди
 А лорди повтікали, вони завжди тікають
 Відразу забуваючи про простих людей
 Гупнув Вася першого, гупнув Вася другого
 Гупнув головного, решта і тікать
 Наздогнав останнього, сплющив йому голову
 Підібрав мольберта і далі малювать
 Приспів:
 Щоб там не було, як би не було
 Все одно добро закохає зло
 
 А друга казочка про те, як васін друг
 Зненацька закохався у одну премудру
 Всіляко залицявся, дарував їй пудру
 Але вона, премудра, за нього не ішла
 І попросив той корєш: Васю, далі ж море ж
 Не міг би ти, друзяко, сплавати туди?
 І всяко різне моднє, яскраве, надприроднє
 Короче, усе імпортне привези сюди
 Вася каже: добре. І поплив до сонця
 Туди, де всі японці, дракони і кити
 А по дорозі гади, лохи і конокради
 Всіляко намагалися перейти на ти
 Гупало Василь гупав їх усіх
 За людську любов, за дитячий сміх
 Привіз усе красиве, швидко одружив їх
 І намалював всіх, хто на весіллі пив
 
 Багато чого після того ще із ним було
 Скрізь Василь всіх гупав, нахиляв зло
 А потім каже: ша! Ша, ша, шановні
 Я бачу: всі ви – зовні, а я тут відпочну
 Війни ваші – не ваші, гроші ваші – не ваші
 Я краще співатиму гучно про те, як усе це було...