Рваними ритмами, стрімкими потоками
Щось потужно гупає в грудях.
З чистими помислами, твердими кроками –
Хай світло небесне засяє в людях!
Хто сам вирішує долю,
Хто сам примає рішення,
Без бруду, без блуду, без гною, без болю
Життям своїм залишається втішеним.
Свій на свого не здійме руку!
Брат на брата не скаже злого!
Прийме удар, піде на муку
Брат за брата, свій за свого!
Різкими зламами, лихими закрутами
Продирається доля крізь хащі.
Хай груди заквітнуть червоними рутами –
Не втратити честі своєї нізащо!
Там, де з рідними-милими,
Там, де зі своїми хорошими,
Власним розумом, власними силами
Щастя своє збудувати зможемо...
Вітре мій, веди мене!
Сонце моє, зігрій мені серце!
Земле моя, мені сили дай
Перемогти у смертельному герці! (весь куплет – 2)
Не вір в чуже, не проси, не бійся!
В єдності – сила – відома істина.
Хто пустить ворога в своє обійстя,
Власного хліба більше не їстиме.
Живим героям – прірва роботи!
Героям загиблим – славна тризна!
Але, для початку, визначись – хто ти
І що для тебе твоя Вітчизна!
Вітре мій, веди мене!
Сонце моє, зігрій мені серце!
Земле моя, мені сили дай
Перемогти у смертельному герці! (весь куплет – 2)