Повінь...
В очах твоїх злива,
Сльози треба тримати...
Хто він?.
Хто вкрав твої чарівні крила,
Досить його повертати!.
Рваною стрічкою гонки зустрічною
З тими, хто вигадав зраду і вигоду,
Зброю, короля і повія,
Твоя душа ниє, мила...
Нехай моє кохання, будемо стояти!.
Дам сили - все буде просто!.
Дякую тобі, що була!
Дякую тобі, що вела!
Дякую за тишу й слова!
Дякую тобі, що була!
Бачиш сліди на зап'ястях,
Пута минулого впали...
Плачеш...
Так легко плакати від щастя,
Чути, що буде далі!
Рваною стрічкою гонки зустрічною
З тими, хто вигадав зраду і вигоду.
Все, що нам з тобою не треба,
Бо плеще, воліє небо,
Наче йдемо з тобою на щасливий острів,
Бачиш, мила, як все просто!
Дякую тобі, що була
І щоночі брала на крила!
Дякую тобі, що вела,
Що вогонь душі не гасила!
Дякую за тишу й слова,
І за те, що серце відкрила!
Дякую тобі, що була,
І не зреклась, не втекла!
Дякую тобі, що була
І щоночі брала на крила!
Дякую тобі, що вела,
Що вогонь душі не гасила!
Дякую за тишу й слова,
І за те, що серце відкрила!
Дякую тобі, що була,
І не зреклась, не втекла!