Посірілі нитки наших думок,
Плетуть собі клубочок,
А часу нема і сил вже нема,
А душі забились в куточок.
Посивілі батьки як один день,
Відчиняють нам двері з тобою,
Пам'ятаєш як ми дарували їм світ,
Наповнений сонцем, морем, любов'ю?
По краю землі - рука в руці,
І подих ще завмирає,
Померти б з тобою в один день,
Та так не буває... Хочеш я з небес зіроньку,
Хочеш я в руках ластівку,
А хочеш під вікном залишусь,
Можна я в тобі поселюсь?
Закарбовані спогади назавжди,
Не дають спокійно спати,
Розбивається сон на частини фраз,
Які не можливо зібрати.
Вересневі дощі заливають в раз,
Світ промок – зв'язку немає,
Як хочеться знов відчувати нас,
Наповнених сонцем, любов'ю до краю...
Мій демон і бог, на завжди в двох,
Душа навік присягає,
Померти б з тобою в один день,
Померти б з тобою в один день,
а так не буває...
Хочеш я з небес зіроньку,
Хочеш я в руках ластівку,
А хочеш під вікном залишусь,
Можна я в тобі поселюсь?