Зустрів тебе, коли хотілося померти,
Забути, стерти, чи то, вибач, трохи був вже мертвий.
І мокрий пес, подібний на людей з базару,
Повісив замість сонця на мене свою хмару.
А!
У мої очі наввипередки пхались
Огидні і замучені, закинуті дві шмари.
Цілком нормальні люди від такого хочуть вмерти,
Якби ж їм часом не хотілось сексу й жерти.
А-а-а-а-а-а-а!
Такий милий світ!
А-а-а-а-а-а-а!
Брудний і милий світ!
А-а-а-а-а-а-а!
Ти мій змінила світ!
А-а-а-а-а-а-а!
Ми той змінили світ!
Тут двері скрипнули, і ти на мене впала,
І разом з хмарою всю воду світу зілляла.
Стояв як вкопаний, мені хотілось впасти,
В болоті зникнути, в твоїй калюжі спати.
Чи в очі сині враз навіки розчинитись,
Чи з цього приводу може краще в них втопитись?
Лиш маю горе, що я впав ще позавчора:
Ні встати, ні прокинутись,
Ну хто тут замість Бога?
А-а-а-а-а-а-а!
Такий милий світ!
А-а-а-а-а-а-а!
Брудний і милий світ!
А-а-а-а-а-а-а!
Ти мій змінила світ!
А-а-а-а-а-а-а!
Ми той змінили світ!
А-а-а-а-а-а-а!
Такий милий світ!
А-а-а-а-а-а-а!
Брудний і милий світ!
А-а-а-а-а-а-а!
Ти мій змінила світ!
А-а-а-а-а-а-а!
Ми той змінили світ!
А-а-а-а-а-а-а!
Такий милий світ!
А-а-а-а-а-а-а!
Ми той змінили світ!
А-а-а-а-а-а-а!
А-а-а-а-а-а-а!
А-а-а-а-а-а-а!
А-а-а-а-а-а-а!
А-а-а-а-а-а-а!
Такий милий світ!
А-а-а-а-а-а-а!
Брудний і милий світ!
А-а-а-а-а-а-а!
Ти мій змінила світ!
А-а-а-а-а-а-а!
Ми той змінили світ!
А-а-а-а-а-а-а!
А-а-а-а-а-а-а!
А-а-а-а-а-а-а!
А-а-а-а-а-а-а!
А-а-а-а-а-а-а!
А-а-а-а-а-а-а!