Навчу тебе кататися на ровері,
Я сам колись під рамою літав!
Коли життя було безмірно кльовим,
Коли я олівцем касети на ходу мотав.
А ти ховала мамині помади
І щастя таким близьким видавалося тоді,
А я учив у ванній серенади,
Які ніколи так і не співав тобі.
Крутись, крутись, стара касета,
Як закрутило нас у вихорі життя!
Триває вічна естафета,
Темніють очі, але я - все те ж дитя.
Пара-пара-пара-пам
Ще памятаю мрії свої ранні:
Я вдома перед дзеркалом з гітарою в руках...
Тепер дивлюся на роки останні -
Гітари не з'явилось, але в ваших голосах
вимірюю галактиками щастя,
А ти сидиш в кульбабах і смієшся до зірок,
Народжені в кінці вісімдесятих -
Чи ми знайшли себе, чи хоч наблизились на крок?
тричі