Пісня Kroda - Ритуал На Порозі Вічності

Я вітаю Дух Лісу!
Лісу Дух - хижий, жадібний та дикий,
Дикий як мій дух,
Мов сяйво Місяця - холодний і пронизливий

Дух Лісу тут, в коренях та стовбурах,
В лахміттях моху та струмків заклинаннях.
Дух Лісу в голоді кожної істоти,
Що прагне пролити здобичі кров на його вівтарях

Містичне сплетіння танцю Смерті та Життя
Життя живиться смертю, а Смерть пожирає його.
Часу піщинки попелом снігу кружляють в повітрі

Я заклинаю Дух Лісу,
Дух цього Темного Часу, Дух Звіра, Дух Вбивці, Дух Глибин!
На вівтарі Осені творю свій ритуал,
Ритуал на Порозі Вічності

Благословенний холодом
Північного Сяйва
На межі свідомого,
На вістрі ножа,
Ліс в моєму серці,
Я в серці Лісу

Кожна хвилина прожитого часу - мій Дар Смерті,
Кожна крові краплина, що я проливаю - мій Дар Життю,
Дар від Смерті

Пазурами гілок Дух лісу лишає шрами на шкірі
Того, хто взяв участь у Священній Погоні.
Тріщини часу вкривають чоло того, хто розділив
Полювання ще однієї Зими...
З кожним (к)роком кров в жилах все холодніша,
А волосся все більше подібне до жухлого листя (що припорошене снігом)
Чи стане воно зовсім білим?
Коли той, хто летить з Полюванням стане здобиччю сам?