Так завжди буває,
Дощ з неба твою печаль,
Та якось зимно до кісток,
Коли з ним розмову спиняєш.
Але життя триває,
Все проходить, на жаль...
Здатись чи далі йти?. -
Не знаєш...
Ти не маєш жити
В уявному світі,
Ти не можеш спати,
Коли сонце світить,
Не тікай від себе,
Ти пригадай
Саме там, де зараз ти,
То є справжній рай!.
То є справжній рай...
То є справжній рай...
Улюблена погода,
Мабуть не даремно
Ти на теплому піску
Про турботи свої
Забуваєш...
Стрес чи насолода,
Ясно або темно,
Те, що маєш, ти сам
Обираєш!.