Пісня ТІК - Запах війни

Телеграфи мовчать, хтось зрадив ідею.
Всі втратили віру але лиш дивляться в небо.
Там апостоли грають у карти під скрегіт зубів.

На розбитих іконах колишніх ідей
Плачуть горобці бо у них Прометей
Заберає вогонь, щоб зігріти Богів.

І віяв вітер, плакали квіти.
Боже, зглянься, це ж все твої діти.
Так жадібно вдихають грудьми запах війни.

Хто вмирав десять раз за волю,
Той знає справжню її ціну.
Хто розгніваний бігав по полю
Вбиваючи грім піднімав цілину.

І скидаючи з себе хреста,
Бо не в змозі нести.
Десять раз задля того вмирав,
Щоби знову воскрести.

І віяв вітер, плакали квіти.
Боже, зглянься, це ж все твої діти.
Так жадібно вдихають грудьми запах війни.

Вийдеш з хати, подітись немає куди від болю.
Де дорога від сліз буркуном проросла.
Від порогу, до Гуляй поля.