Колись із мрій і глини ти виліпив країну,
Загублену країну, де між хмар і скель
Кілька осель літаючих людей.
Ти вигадав, що кожен знайти там щастя зможе,
Злетіти над землею, звільнити думки,
Як птахи не дбати про складне.
А ти літай, лай-ла-ла-лай, ла-ла-лай,
Все життя літай.
А ти літай, лай-ла-ла-лай, ла-ла-лай.
Коли ніхто не бачить, я часом гірко плачу.
Коли ніхто не чує, є, я з дому піду,
Може знайду я ту країну.
Де кожен несміливо залюблений у диво,
Де ти живеш, як схочеш.
"Усе це казки", - скажуть хай,
А ти собі літай.
А ти літай, лай-ла-ла-лай, ла-ла-лай,
Все життя літай.
А ти літай, лай-ла-ла-лай, ла-ла-лай,
Вічності спіраль.
А ти літай, лай-ла-ла-лай, ла-ла-лай,
Все життя літай.
А ти літай, лай-ла-ла-лай, ла-ла-лай.
Літай, лай-ла-ла-лай, ла-ла-лай,
Все життя літай.
Я і ти, лай-ла-ла-лай, ла-ла-лай,
Вічності спіраль.
Літай, лай-ла-ла-лай, ла-ла-лай,
Все життя літай.
Я і ти, лай-ла-ла-лай, ла-ла-лай,
Вічності спіраль.
А ти літай, лай-ла-ла-лай, ла-ла-лай,
Все життя літай.
А ти літай, лай-ла-ла-лай, ла-ла-лай.